Розуміння того, що саме в сім’ї закладається фундамент повноцінного фізичного і психічного
розвитку дитини, спонукає дошкільний заклад до пильного вивчення запитів, потреб і вимог
сучасної сім’ї, тобто, до тісної взаємодії дошкільного навчального закладу і родини.
В основу взаємодії сучасного дошкільного закладу і сім’ї покладається співробітництво.
Ініціаторами його встановлення має виступати дошкільний навчальний заклад, оскільки
педагоги професійно підготовлені до освітньої роботи. Педагог усвідомлює, що
співробітництво потрібне в інтересах дитини. В цьому необхідно переконати батьків. Тому
важливе питання діяльності дошкільного закладу — готовність педагога спілкуватись з
батьками, будувати позитивні, педагогізовані стосунки. Вихователь має володіти певними
особистими якостями, насамперед вмінням уважно вислухати батьків і, звичайно, бути
професіоналом у своїй роботі як з дітьми, так і з батьками.
Вирішуючи питання педагогізації батьків, слід акцентувати увагу на
— дитину, як найбільшу цінність, яка виховується відповідно до сімейних традицій;
— батьків (сім`я, родина) – найбільша моральна цінність, оберіг моралі й духовності;
— педагога – професіонала, партнера, який створює дух творчості, спрямовує взаємодію,
вчить мистецтву життя, життєвої компетентності.
Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з
вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння
важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий
вплив, на користь усіх.
Завдяки тісному співробітництву дошкільного навчального закладу з батьками та іншими
старшими членами родини навколо дітей створюється атмосфера довіри, підтримки,
взаєморозуміння, єдиних вимог. Це означає, що батьки та інші члени родини мають перестати
бути пасивними, виступати в ролі експертів чи спостерігачів, і почати діяти з вихователями і
дітьми на засадах партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю. Вони
рівноправні партнери і союзники.
Співпраця педагогічного колективу, батьків вихованців може відбуватися таким чином:
-активна допомога батьків у створенні умов для успішного розгортання освітнього процесу:
-дизайн групових приміщень або окремих тематичних куточків, озеленення майданчиків,
виготовлення ігрових матеріалів;
-періоди підготовки до свят, оскільки вони об’єднують дітей і дорослих спільними
переживаннями та справами, створюють атмосферу піднесенності, сюрпризності, веселого
настрою;
-батьки за домовленістю з адміністрацією можуть очолити гурткову роботу (як додаткову
освітню послугу) в масштабах усього дошкільного закладу.
Таку ініціативу важливо
підтримувати, особливо, з огляду на те, що реалізується вона безкоштовно.
Ідеї батьків слід цінувати, до їх порад — прислухатися. Бажано разом з батьками
обговорювати і розв’язувати глобальні проблеми та конкретні питання, приймати важливі
рішення. Тільки завдяки високій культурі спілкування педагогів і батьків, доброзичливості,
неупередженості у розв’язанні різних проблем можна досягти ефективної взаємодії
дошкільного закладу і сім’ї. А саме:
1. Доброзичливість, оптимізм, привітність у стосунках з батьками.
2. Щире зацікавлення до батьків вихованців, особистісний підхід до проблем сімейного
виховання у спілкуванні з ними.
3. Заохочення батьків до участі в спільній роботі з дитиною і педагогом, колективом ДНЗ.
4. Залучення батьків до аналізу (оцінювання) успіхів дитини, прогнозування перспектив її
розвитку.
5. Уміння вислуховувати батьків, прагнення зрозуміти їхні проблеми, допомогти прийняти
найбільш оптимальне рішення.
Такий підхід сприяє зближенню в дитячий свідомості образів педагога і членів сім’ї за рахунок
набуття цими найближчими людьми спільних рис, певного уподібнення.
Зокрема, образ
вихователя пом’якшується, споріднюється з образами батьків. Водночас дитина починає
сприймати членів родини не лише як людей, що обслуговують її, задовольняють усі примхи,
витримують вередування тощо, але й як авторитетних вимогливих вихователів, носіїв цікавої
інформації, багатьох умінь, здібностей. Дія принципу взаємопроникнення дошкільного закладу
і сім’ї, цих двох таких важливих соціальних інститутів, забезпечує поєднання сімейного і
суспільного виховання в одну суцільну ланку, спрямовану на реалізацію єдиної мети —
всебічний, гармонійний розвиток особистості.
Залучення батьків та інших членів сім’ї до освітньо-виховного процесу є необхідним, передусім
для дітей. І не тільки тому, що діти більше дізнаються про своїх батьків. Важливою є та любов і
вдячність дітей до своїх рідних і близьких, які виявляється так багато знають, вміють, можуть.
Успіх співробітництва вирішальною мірою залежить від взаємних установок сім’ї і дошкільного
закладу. Найсприятливіше вони складаються за умов, коли обидві сторони усвідомлюють
необхідність цілеспрямованого впливу на дитину і довіряють одне одному. Батьки повинні бути
впевненими, що їх участь у житті дитячого садка важлива не тому, що цього хоче вихователь,
а тому, що це важливо для розвитку їхньої дитини. Вони повинні усвідомити конкретні
позитивні наслідки для дитини, через їх включення у життя дошкільного закладу. Важливо,
щоб батьки були впевнені в хорошому ставленні педагогів до дитини, відчували їх
компетентність з питань виховання, поціновували його особистісні якості (доброзичливість,
чуйність, увагу до людей, турботливість). Така довіра сама є проявом спонтанності:
вихователь повинен заслужити її добром, небайдужим ставленням до дитини, вмінням
пробуджувати в ній красу, щирість і милосердя. До цього треба віднести ще культуру
спілкування, тактовність і взаємоповагу.
Для узгодження дій родини та дошкільного
навчального закладу як суб’єктів виховання доцільно дотримуватися таких вимог:
— Співпраця родини і дошкільного закладу має ґрунтуватися на взаємоповазі, рівноправному
партнерстві.
Основою співпраці є взаємна довіра. Особливу роль в її зміцненні відіграє порозуміння. Кожен
суб’єкт має знати функції всіх суб’єктів та зміст їх діяльності, чітко уявляти власну роль у
взаємодії. Саме про це треба домовитися заздалегідь.
Співпраця сім’ї, дошкільного навчального закладу можлива лише за умови їх певної духовної
єдності. Підвалиною цієї єдності є любов до дитини, сприймання її як вільної особистості,
розуміння проблем становлення людської гідності, дорослішання і творчого розвитку.
Педагогічний колектив та колектив батьків — це має бути єдиний живий організм, об’єднаний
спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.
Присутність батьків у дошкільному закладі дозволить істотно змінити життя дітей, створити
домашню атмосферу, допомогти вихователю тієї чи іншої дитячої діяльності, допоможе
батькам об’єктивно оцінити сильні і слабкі сторони у вихованні дитини. Вихователі отримують
багато додаткових відомостей про індивідуальні особливості кожної дитини, про емоційний
характер спілкування в сім’ї, про формування різних трудових навичок і звичок, для яких сім’я
має більші можливості. Відкриті, зацікавлені контакти з сім’єю допоможуть виявити кращій
досвід сімейного виховання, зацікавити інших.
І батьки, і вихователі зможуть краще зрозуміти дитину, врахувати її бажання, інтереси,
потреби. Такий підхід передбачає сприйняття дитини як унікальної особистості, визнання її
прав, ставлення до неї як до суб’єкта з власними потребами розвитку. Це вимагає від батьків
володіння певними знаннями про закономірності її розвитку та відмови маніпулювання нею у
здійсненні вибору профілю та інтенсивності подальшого навчання.
Щоб принцип взаємодії, спільності виявився реально діючим, дошкільна установа має
відмовитися від монологу, звички лише керувати батьками, натомність надати перевагу
діалогу. Педагогічна допомога батькам повинна спиратися на ретельне і всебічне вивчення
кожної сім’ї, кожної дитини. Це повинен бути союз особливого призначення, що ґрунтується на
тонких духовно-моральних і емоційно-інтелектуальних переконаннях.
Отже, насамперед, педагогічний колектив повинен взяти собі за пріоритетні напрямки роботи з
батьками:
— залучення батьків до співпраці у створенні належних умов для життєдіяльності та розвитку
дітей;
— сприяння підвищенню психологічної та педагогічної компетентності батьків щодо розуміння
закономірностей розвитку дитини, а також питань навчання і виховання дошкільнят;
— всебічне вивчення становища, статусу родини та моделі взаємодії з ними для здійснення
диференційованого підходу;
— залучення батьків до активної участі в заходах, що проводяться в дошкільному закладі,
формування в них відчуття приналежності до колективу дитячого садка як однодумців і
спільників;
— формування усвідомленого розуміння батьками своєї відповідальності за максимальне
забезпечення дитині повноцінного життя в майбутньому.
Важливий напрям своєї діяльності педагогічний колектив дошкільного закладу повинен
вбачати в збагаченні знань вихователів про сімейне виховання, поглибленні педагогічних
знань батьків, досягненні єдності виховного впливу на дитину в сім’ї і в дошкільному закладі.
Удосконалювати роботу з батьками — це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують
зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною,
гнучкою. Процес удосконалення — довготривалий та безперервний. Його можна здійснювати у
різних напрямках:
— гуманізація змісту і форм роботи з сім’єю;
— гармонізація взаємин педагогів та батьків;
— підвищення ефективності застосовуваних вихователем у роботі з батьками;
— прийомів та засобів впливу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий